Науково-педагогічні працівники, викладачі та студенти Фахового коледжу Кременецької гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка зібралися в цей день у Читальному залі бібліотеки Академії, куди запросили рідних нашого загиблого студента Сергія Бая, щоб віддати данину світлої пам’яті Герою, гідному синові України.
Ведучий зустрічі Сергій Колісецький закликав присутніх не лише згадати, а й низько схилити голови у скорботі та безмежній вдячності перед усіма студентами та випускниками, які вже ніколи не повернуться додому, хто віддав своє життя за волю і щастя рідної землі. Серед них – Сергій Бай та Олександр Марковець.
Світло їхньої душі ніколи не згасне, а пам’ять про них назавжди залишиться в наших серцях – як вічний вогонь вдячності, як приклад мужності та самопожертви, що згуртує нас додасть сили волі, мужності, наснаги для збереження і зміцнення нашої держави на рідній землі. Усіх, хто поліг у цій жорстокій війні, вшанували хвилиною мовчання.
Зі словами вдячності до наших гостей звернулися виконувач обов’язки директора Фахового коледжу Павло Яловський та викладач-методист, заслужений працівник освіти України Катерина Єрусалимець, які поділилися гарними спогадами про навчання Сергія в коледжі. Душевним поетичним звертанням зворушив гостей першокурсник спеціальності «Фізична культура» Михайло Чуйко.
Та найболючішою кульмінацією заходу став відеофільм про Сергія Бая (позивний NEO), який загинув 27 жовтня 2023 року поблизу села Червона Діброва, що біля міста Кремінна Луганської області, під час ворожого артилерійського обстрілу. Ціною власного життя молодий воїн закрив собою побратима, але отримав поранення, несумісні з життям. Його вчинок гідний найвищих нагород.
Перед очима матері, сповненими пекучих сліз, проходили кадри зі світлих і яскравих дитячих та юнацьких років сина – аж до місця його останнього спочинку. І плакали присутні у залі, до сердець яких доторкнувся невимовний материнський біль.
Коли до слова запросили маму Сергія Ольгу Степанівну, звісно, вона не могла говорити крізь сльози. Проте крізь біль вона поділилася деякими щемливими спогадами з життя Сергія, який був дуже хорошим сином, мудрим не по роках, любив природу, історію, фото справу. На прощання мама подарувала бібліотеці Академії книгу «Пам’ять, що проросте деревами. Серебрянський ліс».
«Ця книга зібрана з імен, голосів і пам’яті. Вона про бійців 12 бригади НГУ «Азов» – молодих добровольців, патріотів, які віддали своє життя за свободу України у Серебрянському лісі, що біля міста Кремінна Луганської області. У цій книзі – їхні дитячі мрії й дорослі рішення, захоплення і щоденні звички, жарти, страхи і внутрішня тиша перед боєм. Це історія про те, ким вони були до війни і ким стали в ній. Спогади друзів, побратимів і рідних складаються у цілісний портрет покоління, що не сховалося, не відступило, не промовчало. Кожен текст – це голос любові й болю, вдячності й гордості, що не дає іменам зникнути в сухих зведеннях. Ця книга – пам’ять, збережена в словах, як наш обов’язок перед тими, хто не повернувся», – так йдеться про видання, підготовлене авторським колективом і видане у вінницькому видавництві «Твори» за сприяння воїнів «Азову» та батьків загиблих захисників, як і фільм про нашого Героя Сергія Бая.
