ЗБРОЯ ТАРАСОВОГО СЛОВА
Проходять дні. Біжать роки. Минають віки. А він ніби завжди поряд, постійно з нами: в радості і печалі, у тривогах і спокої, у часи трагічних втрат і героїчних звитяг. Бо він душа України, її відкрита рана, її солов'їна пісня і пророче слово. 209 років тому він вперше побачив світ, вдихнув цілюще повітря рідної землі - і навіки зріднився з нею.
Колектив Кременецької гуманітарно-педагогічної академії, яка з гордістю носить імення Великого Кобзаря, щороку вшановує його пам'ять багатьма культурно-мистецькими заходами. З нагоди Дня народження Тараса Шевченка у залі Гуго Коллонтая відбувся традиційний урочистий концерт «За честь, за славу, за свободу рідної землі» з участю мистецьких колективів та окремих виконавців академії та її Фахового коледжу, а також ведучих - студентки 31-У групи Ольги Гончар та режисера-постановника й автора сценарію Сергія Колісецького.
Вступне слово ведучих про вітчизняного, знаного у всьому світі поета, прозаїка, художника, драматурга, краєзнавця та оспіваної ним козацької доблесті отримало логічне продовження у виступі оркестру народних інструментів під орудою Надії Найчук з «Козацьким маршем» Олександра Смика і Валерія Марченка в інструментальній обробці Валерія Яскевича та солістів Івана Петручика та Макарія Гусака. У супроводі цього ж оркестру солістка Ілона Яловська виконала легендарна пісню Володимира Івасюка (інструментовка Валерія Яскевича) «Я піду в далекі гори», яка нещодавно «відзначила» свій 50-літній ювілей.
Сьогодні, коли тисячі відважних воїнів відстоюють на фронті нашу свободу, волю та незалежність і всі ми переживаємо непрості часи, кожен з нас вірить, що Україна переможе. І ця віра робить нас сильними, мужніми та стійкими. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять усіх військових, цивільних та дітей, які загинули у війні.
Тарасові «Думи мої» у виконанні Олександри Бондар та Світлани Марчук стали співзвучними з нашими роздумами про 378 днів з початку повномасштабного вторгнення агресора в Україну, 378 днів страху, болю, сліз і втрат, 378 днів незламності, мужності, героїзму, 378 днів віри, надії та безмежної любові.
Саме любов'ю до рідної землі були сповнені слова української народної пісні «Дивлюсь я на небо» (слова Михайла Петренка, обробка Владислава Заремби), що линули з уст Макарія Гусака у фортепіанному супроводі концертмейстера Любави Головінської.
Незбагненною магією рідного слова зачарували присутніх українська народна пісня на слова Тараса Шевченка «По діброві вітер виє», твір Павла Дворського «Горнусь до тебе, Україно» у виконанні капели бандуристів (керівник – Ірина Харамбура) та українська народна пісня «Ой доле моя» в обробці гурту «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» та «VRODA» як пісенний дарунок від Олександри Бондар, Олексія Боднара, Світлани Марчук і Ярослава Намчука.
Вся творчість Великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята ненавистю до ворогів і гнобителів українського народу. Все це виразила Марія Дрозда уривком «У всякого своя доля...» із Шевченкової поеми «Сон». А всім нам відомий ансамбль народного танцю "Горлиця" (керівник – Андрій Медецький) розкрив ще одну мистецьку грань українського народу яскравим «Буковинським танцем».
І хоча хор народного співу з керівником Ольгою Пуцик і солістом Іваном Петручиком знову повернув слухачів до невеселих реалій сьогодення піснею на слова Тараса Шевченка в обробці Олександра Стадника «За байраком байрак», проте цей колектив не змушував довго сумувати, а вселив беззаперечну віру в нашу Перемогу над ворогом піснею Олександра Пономарьова «Україна переможе».
Читаючи твори Тараса Шевченка, ми можемо знайти відповіді на багато питань щодо сьогодення та майбутнього нашої держави. Своє бачення нинішніх подій виразила юна поетка Вікторія Камінська у своєму авторському вірші «Війна, що нас змінила».
Світлана Гуральна висловила свої почуття у фортепіанному виконанні «Прелюдія мі мінор» Василя Барвінського.
Продовжив концерт дует Одарки та Карася із опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», в яку вклали ідею любові до Батьківщини солісти Ілона Яловська та Іван Петручик, і пісня Катерини Квітчастої та Руслани Лісової "Гуси - крила білі" у виконанні вокального ансамблю «Калина» (керівник Олена Новик).
«Двома українськими думками» Василя Безкоровайного поділилися скрипаль Олег Далек і концертмейстер Людмила Дацюк. Справжнім героям, що йдуть напролом в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Донецькій та Луганській областях, які боронять Маріуполь, Бахмут, Соледар, не маючи для цього достатньо техніки та боєприпасів, присвятив авторські вірші викладач академії, член Національної спілки письменників України Павло Старух.
І знову повертаємося до пісенних поезій Кобзаря: камерний хор під орудою Алли Афанасенко презентував твір Дениса Січинського «Один у другого питає» та ліричну пісню Станіслава Людкевича «Чи ми ще зійдемося знову» (солісти Ілона Яловська та Іван Петручик).
Як завжди, завершив концертну програму виступ симфонічного оркестру (керівник Володимир Козачок) «Молитвою за Україну» (солістка Галина Хмара), «Фантазією на гуцульські теми» (солісткою Мар’яна Томашівська) та життєстверджуючим «Запорозьким маршем» Євгена Адамцевича.
Упродовж концерту ведучі зверталися до присутніх із проханням долучитися до збору коштів на придбання автомобіля для виконання бойових завдань нашому колезі, воїну 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону Олександрові Ястремському, який боронить суверенітет та цілісність України у її гарячих точках. Так Тарасове слово будить наші серця до боротьби, стає гострою зброєю там, де захищається кожен сантиметр рідної землі, де виборюється воля нашого незламного народу.
До підготовки та проведення концерту долучилися Інна Ратинська, Василь Райчук, Лев Харамбура, звукооператор Сергій Русаков, а також керівники мистецьких колективів та концертмейстери.
